Не можу не матюкаючись передати, як мене бісять люди, які пишуть у форуми, блоги, коментарі та пошту слово “Баян!”.
Ну добре, молодець, знаєш ти цей анекдот, бачив цей малюнок, знайомий з цим сайтом, встиг з самого ранку прочитати новину – ну сиди собі і мовчи, дай іншим людям насолодитись.
Приходять такі і в коментарях гордо набирають: “Байанище!” або “Та цьому вже сто років”. Ну і нехай. Та хоч триста!
Ці люди є ідеальними одноразовими споживачами. Зранку побачили щось, подивились, а вже після обіду будь-яке посилання на це щось вже рахується баяном. Та щоб у вас клавіатури згоріли, нелюди!
Та найголовніше те, що люди, які дали посилання на щось, і кому відразу в коменти насипали “баян, баян”, замикаються і надалі бояться писати що небудь. Правильна реакція повинна бути бути такою: “Баян? Ну то не читай, падлюко!” Тоді вже баяніст задумається – а чи варто наступного разу взагалі відкривати рота!
from
Ну добре, молодець, знаєш ти цей анекдот, бачив цей малюнок, знайомий з цим сайтом, встиг з самого ранку прочитати новину – ну сиди собі і мовчи, дай іншим людям насолодитись.
Приходять такі і в коментарях гордо набирають: “Байанище!” або “Та цьому вже сто років”. Ну і нехай. Та хоч триста!
Ці люди є ідеальними одноразовими споживачами. Зранку побачили щось, подивились, а вже після обіду будь-яке посилання на це щось вже рахується баяном. Та щоб у вас клавіатури згоріли, нелюди!
Та найголовніше те, що люди, які дали посилання на щось, і кому відразу в коменти насипали “баян, баян”, замикаються і надалі бояться писати що небудь. Правильна реакція повинна бути бути такою: “Баян? Ну то не читай, падлюко!” Тоді вже баяніст задумається – а чи варто наступного разу взагалі відкривати рота!
from